Новини

Наш воїн ЗСУ, який отримав від нашого центру електронний колінний вузол ALLUX повністю безкоштовно, освідчився своїй коханій.

У сонячний травневий день наші клієнти зібрались разом, щоб гарно провести час. Сьогодні команда кіборгів, як справжні аристократи, опановувала нову навичку – гру у гольф.

Ветеран бойових дій Володимир Букша пережив важке випробування під час бойових дій в Гуляй Поле, коли його машину підірвало на міні. Унаслідок цього трагічного події його побратими загинули на місці, а сам Володимир отримав серйозне поранення та втратив одну з ніг. Хоча йому вдалося врятувати іншу ногу завдяки добре виконаній хірургічній операції, втрата однієї кінцівки залишила величезний слід на його душі.

На “7 каналі” про протезування кінцівок та вирішення проблем їх обслуговування розповідав Пилип Матковський, заступник директора з медичних питань у Центрі протезно-ортопедичної допомоги «Тєллус».

Що найменше 5 тис українців втратили кінцівки після початку війни минулого року. Точні цифри важко перевірити і вони можуть бути в рази вищі.

Війна продовжується і нажаль ми розуміємо, що все більше людей будуть потребувати протезування. Дуже змінилися обсяги роботи, звертань українців за допомогою в протезування і наше завдання всіх забезпечити якісними виробами.

Австрійське телебачення зняло репортаж про наш центр і необхідність протезування у такий важкий воєнний час.

На сьогоднішній день через війну в Україні все більш гостро постає питання протезування кінцівок, особливо у військових.

Під час робочого візиту до Одеської області міністр у справах ветеранів України, член Ради національної безпеки і оборони України Юлія Лапутіна ознайомилася з умовами, в яких проходять фізичну та психологічну реабілітацію Захисники і Захисниці.

У 2018 році 3 березня я відморозив ноги. Так починається моя історія ампутації. Мене відправили до центральної лікарні м. Чорноморська. Протягом місяця лікарі намагалися врятувати мої кінцівки, робили уколи, крапельниці, та ні, на мій великий жаль, почалася гангрена.

Ампутація відбулася наприкінці 2021 року після того, як я потрапив до аварії. Лікарі довго рішення не приймали, за фактом привезли мене до лікарні та одразу повезли на ампутацію. Коли після аварії побачив свою ногу, був шок, але потім за кілька хвилин прийняв факт пошкодження кінцівки, головне, що живий залишився. Вранці я прокинувся без ноги.

Моя історія ампутації почалася зі спорту, а саме з кікбоксингу. Саме цим видом спорту я займався у 10-11 класах. Так сталося, що на уроці фізкультури я впав, але не зважаючи на травму, як звичайно встав і побіг далі навіть не звертаючи увагу на травму.

У реабілітації ми стикаємося з важкою проблемою, як втрата мотивації клієнта на перших тренуваннях. Найчастіше це пов’язано зі стереотипами, що склалися про те, що протезом користуватися складно, боляче, але при цьому, абсолютно правильним бажанням у клієнта є, якнайшвидше впоратися з проблемою, що склалася.

Будучи ампутантом на етапі загоєння кукси людина візуалізує, що як тільки вона одягне протез, то відразу побіжить на ньому. Уся ситуація з відсутністю кінцівки перетвориться на страшний сон та буде забута, але це не зовсім так.

Мене звати Світлана, мені 28 і я хочу розповісти свою історію. До 19 років жила звичайним безтурботним життям. На першому курсі університету я потягнула ногу, з’явились болі та припухлість під коліном і лише через півтора року мені встановили діагноз – саркома м’яких тканин. Пройшла курс лікування і повернулась до звичайного життя, відновилась на навчанні. Проте через лікарську халатність було пропущено рецедив і хвороба повернулась вже з метастазами. З тих пір хвороба постійно дає про себе знати.

Мене звуть Артем, і я хочу поділитися своєю історією, щоб люди не сумнівалися та вчасно приймали правильне рішення щодо свого здоров’я та кінцівок.

Все почалося з дитинства, я народився з фізичною вадою, ямкою на хребті. Вона себе ніяк не виявляла, тому лікарі сказали, що нічого страшного, хай росте спокійно дитина.

Але в 10-11 років почала деформуватися стопа на лівій нозі та стягувати пальці. Під час консультації в лікарнях у різних лікарів мені сказали, що треба робити операцію на хребті, бо там була виявлена ​​ліпома та відбулася фіксація спинного мозку. У 2010 році мені провели операцію, я довго від неї відходив, бо паралізувало ноги, потім правда відпустило, і з’явилася чутливість у правій нозі, а ліва стопа залишалася без почуттів та без рухів.