Я задоволений тим, ким я є зараз, і нічого не заважає мені жити повноцінно
Мене звати Данило. Так вийшло, що з народження у мене був порок розвитку нижньої лівої кінцівки. І сміх, і гріх, чесно кажучи. Але я дякую долі, що все сталося саме так, бо хто знає, якою людиною я б виріс.
З дитинства у мені виховували риси характеру. Я став працьовитим і цікавився всім навколо, що дало свої плоди. Чим я тільки не цікавився – фізика, хімія, математика, історія, малювання, вивчення мов, спорт, навіть писав вірші.
В кінцевому підсумку, я став займатися малюванням і вивченням мов, так як у мене завжди були здібності до цих родів діяльності, які, я думаю, мені передалися від матері. Я знаю турецьку, англійську і вивчаю німецьку мови. Історія займає особливу роль в моєму житті, бо з історичних діячів різного періоду часу, я черпав натхнення і мотивацію. До сих пір її вивчаю і люблю. Щодня займаюся фізичними навантаженнями.
Зараз мені 18. Десь в 13 років я зміг прийняти себе (не без допомоги дорослих, звичайно). До того мені здавалося, що я слабше і трохи нижче інших.
На щастя, я зустрів тих самих людей, які підтримують мене і сьогодні, поділяють зі мною радість і горе. Вони моя опора, мої найкращі друзі. Як і належить одеситам, ми з гумором ставимося до моєї особливості і такі жарти ніколи не помруть в нашій компанії.
Зараз я претендую на золоту медаль по закінченню школи. Так що роботи вище даха.
Якби мене запитали, чи хочу я щось змінити у своєму житті, то з упевненістю відповів би: “Ні”. Я задоволений тим, ким є зараз, і нічого не заважає мені жити повноцінно.
P.S. Вдячний Центру протезно-ортопедичної допомоги «Тєллус» за їхні вироби. Протезувався вперше, але залишився дуже задоволений своїм протезом стегна і планую повернутися сюди ще раз.