На другий день я вже без тростини ходив на двох протезах

У 2018 році 3 березня я відморозив ноги. Так починається моя історія ампутації. Мене відправили до центральної лікарні м. Чорноморська. Протягом місяця лікарі намагалися врятувати мої кінцівки, робили уколи, крапельниці, та ні, на мій великий жаль, почалася гангрена.

Ми з лікарями приймали рішення заздалегідь, як краще провести ампутацію, в якому місті кінцівок, щоб я міг повноцінно ходити на протезах. Рішення було прийняте.

Після ампутації на інвалідному візку я провів чотири довгі роки. Я не міг здобути протези, бо були проблеми з документами, але знайшлися добрі люди, які змогли все вирішити.

Потім зателефонували з центру протезно-ортопедичної допомоги Тєллус, запропонували протезування і я, звичайно погодився, про що ні дня не пошкодував. Поїхав до Одеси, техніки-протезисти зробили виміри. Не знаю, повірите ви чи ні, але другого дня я вже без тростини ходив на двох протезах нижніх кінцівок. Перший день ще тримав опору на тростину, а ось другого дня перша моя подорож на протезах була в магазин і вона пройшла дуже вдало.

Для мотивації хочу порадити всім, хто опинився у схожій ситуації, прочитати дуже гарну книгу Польового Б.М. «Повість про справжню людину». Ця книга про льотчика, який втратив ноги за часів Другої світової війни та став на перші свої протези. На той час робили лише дерев’яні протези з алюмінієвими кріпленнями. І що ви думаєте, він знову сів за штурвал і продовжував літати. Ця книга мене дуже надихнула, враховуючи, що зараз можливостей набагато більше, технології не стоять на місці.

Найголовніше не опускати руки, сподівайтеся, що надія вмирає останньою. Мене постійно підтримували мама, брат та друзі.

І ще хочу порадити після ампутації чимось одразу зайняти руки та голову, займатися якимось рукоділлям, не думати про погане. Депресія пройде, це я вам кажу, як людина, яка чотири роки використовувала лише інвалідний візок, зараз ходьба на протезах приносить лише комфорт.

Ось уже три місяці я ходжу на протезах кінцівки як повноцінна людина. Можу виконувати будь-які роботи вдома, подорожувати, займатися своїми справами і про протези згадую тільки тоді, коли їх потрібно знімати.

Вдячний центру Тєллус та всьому колективу за зручні протези, реабілітацію та можливість заново ходити.