В житті немає нічого неможливого
Мене звуть Денис і я хочу розповісти вам свою історію про ДТП, яке сталося 2017 року в п’ятницю 13. В той день я повинен був познайомитися з матір’ю своєї дівчини. Працював я покрівельником, приїхав раніше з роботи, заїхав за моєю дівчиною, вона тоді працювала вихователем в дитячому садочку.
Біля 17:00 вечора ми сіли на мотоцикл та поїхали в напрямку її дому. Коли ми виїхали з другорядної дороги на головну, через 200 метрів був зигзаг дороги, який був засипаний піском та гравієм. Щоб ви розуміли, полотно дороги повинно було бути 5 м, а замість п’яти було всього 3 м на дві полоси, та ще й попід самою дорогою стояв паркан приватного будинку. Зліва від нас по протилежній смузі руху виїхав таксист та зробив поворот вправо де їхали ми. Не переконавшись чи є в нього перешкоди, він виїхав на головну дорогу та лівою стороною автівки водійського крила вдарив мотоцикл та пошкодив ліві нижні кінцівки мені та моїй дівчин.
Від удару я полетів з мотоциклом правіше в паркан приватного будинку, про який я згадував вище. Він був зроблений з шифера і я пробив цей паркан. Врізався шоломом в бетонний стовп, а дівчина полетіла далі по дорозі метрів на 5 далі. Коли перший раз я прийшов до тями, то не відразу зрозумів що трапилось, але люди навкруги казали не вставати.
А я все-таки спробував це зробити і тільки тоді зрозумів, що в мене перекручена нога і знаходиться у неприродному стані. Одразу запитав де Татяна, так доречі звати мою дівчину, мені відповіли, що вона жива, але у неї як і у мене переламана ліва нижня кінцівка.
Потім приїхала швидка ті поліцейські. Таню забрали першою каретою швидкої, за мною приїхали інша швидка. В реанімації нас прооперували. У Тетяни була переламана гомілка великої берцової кістки та стегнова кісткь. В мене також був відкритий перелом стегна та велика малоберцева кістка. Дуже багато було пошкоджень інших кінцівок та струс мозку.
Кінцівку я втратив не відразу. За півтора року я переніс біля шести різних операцій, оперувався і в нас в місті, і в госпіталі на Херсонщині, і в ожоговому та сосудистому відділеннях. Саме після операції на сосудах мені зв’язали головну вену, яка йде через всю ногу.
Через дві неділі мене відпустили на декілька днів додому в моє місто Гола Пристань, де й почалася кровотеча. Розв’язалася вена біля коліна. Довезли мене у лікарню, де мені сповістили що в них немає спеціального обладнання та спеціаліста, який би міг зарадити моїй проблемі. До Херсону не довезуть, бо втрачу багато крові або піде зараження і що єдине правильне рішення ампутація кінцівку вище коліна.
Спочатку я був проти, але коли почалися нестерпні болі, я сповістив хірурга, що даю добро на операцію. Прокинувся я вже без лівої ноги.
Все життя я займався спортом, є кандидатом в мастера спорту по кікбоксингу і маю коричневий пояс по карате, навіть рацював тренером. Втрата лівої нижньої кінцівки для мене була дуже болюча, але через деякий час я зрозумів, що потрібно жити далі і зараз вже все в мене добре.
З коханою ми одружилися, зараз вона моя дружина, виховуємо доньку 2,5 рочки. До війни у мене був свій бізнес по покрівлі дахів різних форм, кольорів з металу, бітуму, ставив металопластикові вікна. Зараз їжджу на машині, велосипеді, веду активний спосіб життя.
Про центр Тєллус дізнався з телефонного дзвінка, так і став їх клієнтом та зробив протез стегна. А девіз, і не тільки для людей з ампутацією, такий: «В житті немає нічого неможливого! Все що з тобою відбувається – це результат твоєї діяльності або бездіяльності!» Ось така історія.