Протезу потрібно довіритися, інакше не зможеш добре ходити!
Все почалося 6.5 років тому, прострілювання в нозі. Протягом 4 років лікарі не могли поставити потрібний діагноз. А 2 роки тому лікар травматолог направив на МРТ і виявили онкологію. Від лікування я відмовилася, але з зими 2019 роки хвороба почала прогресувати і в листопаді 2019 року прийшлося ампутувати ногу …
Завдяки тому, що у нас з чоловіком є сімейна справа, ми створюємо кераміку ручної роботи, мене кераміка завжди витягувала з усіх станів. У перший же день після того, як потрапила додому після ампутації, я взяла в руки глину і почала творити. Працюючи з глиною, я забувала про фантомні болі, вони були дуже сильними, і впоратися було дуже складно.
Здоровій людині складно зрозуміти, як можна відчувати кінчики пальців на нозі, яких вже немає.
Ще будучи в лікарні ми почали вибирати який протез хочемо, і звичайно хочеться найкращого, щоб він спрощував життя.
Тіло почало відновлюватися, додавалися сили. Але через три мясяці після ампутації, у мене виявили метостази і потрібно було починати лікування хіміотерапією. Це було новим потрясінням, ніби життя йде з-під ніг. Але завдяки родині і величезній підтримці знайомих і не знайомих, я знову взяла себе в руки, і продовжила свою боротьбу. Думки про кращому протезі відклали, і почали лікування, кожен раз на хімію я йду як на свято, результати були вже з першої хіміотерапії.
Спочатку довго їздила на візку, поступово переходячи на милиці, роблячи тренування, і живучи повним насиченим життям.
І ось нарешті ми дочекалися, коли можемо їхати за протезом. Вибрала кращий центр для себе. Щаслива, що саме Центр “Тєллус”.
Звичайно, я думала спочатку, що як тільки одягну його, то відразу поїду на велосипеді, але виявилося все набагато складніше.
Завдяки прекрасним тренерам протезистам, починаєш знову відчувати себе на своїх двох, і протез стає продовженням ноги, і виявляється його теж потрібно і можна відчувати, головне слухати, чути і не поспішати, і як каже мій тренер:
-Протезу потрібно довіритися, інакше не зможеш добре ходити!
Сам протез не піде, для цього потрібно прикладати дуже багато зусиль. Але все в наших руках, а точніше в ногах.