Моє життя змінилось, я почав займатись фехтуванням на візках

Моя  історія  почалась в далекому 2008 році….

Я був звичайним школярем, займався спортом, але все змінилось. Це було взимку, а саме наприкінці лютого, ми повертались додову від гостей пізно ввечері. Прийшовши додому в мене розпочалась біль в нозі. Сівши на диван я почав масувати ту ділянку яка боліла і нащупав невелику опухлість в бедрі і показав мамі і вже на наступний день ми пішли до лікаря. В лікарні доктор направив нас на обстеження в Київ, Інститут раку ім. Ломоносова. Там мені поставили діагноз « Остеосаркома», де відразу мені назначили  пройти «6» блоків важкої хіміотерапії до операції.

Хіміотерапія давалась мені важко до такого що я втрачав свідомість, не їв тижнями, мій організм здавався але я тримався з усіх сил. Закінчивши хіміотерапію мені назначили операція на 27.08.2008 року. Операція тривала 11 годин під час якої мені мали видалити частину кістки з бедра, потів взяти такий самий кусок кістки але вже з малоберцової кістки і закріпити пластинами. Але під час операції я втратив дуже багато крові що призвело до клінічної смерті і лікарі вже намагались спасти моє життя, а не ногу. Операція завершили але на цьому все не закінчилось, нога почата гнити через те що мені занесли повітряну гангрену, усіма зусиллями мені намагались врятувати ногу але не вийшло і тому назначили наступну операцію вже на 15.09.2008р. ампутацію.

Після операції прийшли хороші новини, в кістці більше не було виявлено раку і тому мені залишилось ще пройти «8» блоків хіміотерапії, яку я вже переніс дуже легко. Вилікувавшись стало питанням як бути далі, додому без протезу я не хотів їхати, тому ми залишились в Києві, де мені зробили мій перший протез на якому я пішов дуже швидко.

І вже через два тижні перебування на протезному підприємстві, я поїхав додому. Приїхавши додому мене навістили мої друзі, які в подальшому мене тягнули всюди де тільки можливо було, щоб я не відчував себе не таким як всі. Я вдячний їм за це тому що без них мені було би дуже важко.

Я хотів повернутись в спорт, тому я шукав можливість чимось займатись і в тому ж році мене запросили на реабілітацію в Іршавському районі. Там я познайомився з хлопцями та дівчатами в яких були теж різні ураження рухового або зорового апарату.

Там був один хлопець з Ужгорода, який займався плаванням і запросив мене до них на тренування, але я дуже мешкався перший час. Коли я вже вирішив піти спробувати, мені за день до того зателефонували з «Інваспорту» і запросили на фехтування на візках, я вирішив спробувати. І після того моє життя змінилось, я почав займатись фехтуванням на візках, їздити на змагання.

В 2013 році мене запросили на збір для новачків, на якому обирали спортсменів для резерву збірної України, де мене взяли на основні збори збірної  України. В 2014 році на чемпіонаті України я завоював першу свою медаль – це була бронза і вже в 2015 році я вперше з основним складом збірної поїхав на Кубок світу в Канаду, Монреаль.

В тому ж році я виконав норматив «майстра спорту України» на Чемпіонаті світу в м. Єгер, Венгрія. В 2017 році на Кубку світу завоював першу свою міжнародну медаль «срібло» на шпазі. В 2018 році на Чемпіонаті світу U23 завоював одразу три нагороди на трьох видах зброї: шпага «срібло», рапіра «бронза», шабля «бронза». На Чемпіонаті Європи в командній шпазі та шаблі завоював «бронзу». В 2019 році на чемпіонаті Світу U23 завоював «срібну» нагороду де за вхід у фінал ледь не оступився спортсменові з Німеччини але зміг побороти дійшовши до фіналу. У фіналі із спортсменом з Росії не вийшло перемогти і бій завершився на його користь. На наступний день я завоював бронзову медаль.

Відбір на Паралімпіаду розпочався в кінці 2018 року де я намагався відібратися на Токіо 2020 але мені не вистачило моїх зусиль, які я вкладав продовж всього відбору і через карантин було відмінено один з важливих стартів де можливо могло все змінитись, але вже як є нічого не можливо змінити. Я не зупинюсь на цьому і продовжу ще з більшим зусиллям тренуватись і не втрачати надію на те, що в мене вийде відібратись на наступну паралімпіаду в 2024 році в Парижі.

В 2020 році мені зателефонували з протезного підприємства Тєллус, де запропонували протезування і я вирішив спробувати і про це не пошкодував, дякуючи Тєллус я отримав протез який завжди хотів!