Центр протезно-ортопедичної допомоги «Теллус»
З 1998 року безкоштовно виготовляємо та забезпечуємо індивідуальними протезно-ортопедичними виробами будь якої складності усіх осіб з інвалідністю, у т.ч. військовослужбовців!
Приклади наших робіт, новини та історії клієнтів можна знайти в соц. мережах. Клікайте та переходьте:
11 Червня 2020

Життя не закінчується на втраті кінцівки!

До мене звернулася Ірина (маркетолог) з Центру протезно-ортопедичної допомоги «Тєллус», з проханням поділитися пережитим досвідом: «Як не впасти в депресію після втрати однієї з кінцівок».

Спочатку я відмовився, бо подумав, що мені нема чого сказати з цього приводу, тому що взагалі не переживав на цю тему. Мені в цьому трохи пощастило: я втратив свою ногу захищаючи своїх дітей і це крапля того, що я міг віддати. Тому я ні секунди не шкодував про свою втрату, адже люди віддають найдорожче, що може бути у кожного з нас, свої життя!

Людям, які з інших причин позбавляються своїх кінцівок, набагато важче виходити зі стану приреченості. Наприклад, моєму родичу через пару років після ситуації, яка сталася зі мною, ампутували ногу через рак. Після цього він вважає себе неповноцінною людиною і його активне життя на цьому закінчилася.

Депресія у таких людей забирає сенс жити, тому я погодився поділитися своїми думками з цього приводу, тому що вважаю, що мій «легкий» вихід із ситуації, можливо, буде ключиком для інших.

Як я розумію, все це залежить від сприйняття ситуації: хтось побачить у цих заходах, що він позбавлений якихось можливостей і впаде в зневіру, а хтось сприйме це як виклик, і стане ще сильніше. Коли я побачив чоловіків, які без ніг на інвалідних візках грали в баскетбол, я був вражений! Вони грали краще хлопців, які мали повноцінне тіло і могли без проблем грати у що завгодно. Такі втрати зробили їх сильнішими! Вони вирішили переключитися на спорт і зайняти себе чимось захопливим.

У приклад також можу привести вченого Стівена Хокінга, який мав рідкісну форму хвороби, прогресуючу з 18-ти років, а потім і зовсім паралізувала його. Але! Це не завадило йому працювати в області космології і розробити теорію про чорні діри. Він прожив 76 років, продовжуючи так само нормально жити і працювати над своїми проектами. Він вибрав теоретичну фізику, бо вона вся вміщується в голові. Тому його тілесна неміч не стала серйозною перешкодою.

Тому раджу викинути погані, що обмежують думки з голови і замінити їх інтересами, до яких у вас лежить душа. Нові технології, такі як: інтернет, робототехніка і т.д. для нас відкривають необмежені можливості для самореалізації. Життя не закінчується на втрати кінцівки!

Пам’ятай: все, що не робиться, все на краще! Я завжди кажу собі це, і насолоджуюся тим, що навколо мене!

Живи та радій!