Заводьте тварин, щоб була мета повернутися додому і знати, що вас віддано чекають!

Мене звуть Ксенія, я народилася в Одесі в 2005 році. Але так сталося в житті, що я переїхала і тепер живу з тіткою в Києві.

Захворіла я, коли мені було 5 років, у мене заболіла нога і, коли почали обстежувати, то направили на лікування в Інститут ракових захворювань, поставивши діагноз – остеогенна саркома. Лікувалася довго, 1 рік і 2 місяці, пройшла 17 високодозних хіміотерапій і готувалася до операції на ендопротезування.

Але, щось пішло не так і ногу довелося ампутувати. У лікарні багато малювала, приходили волонтери, з ними було дуже цікаво і це мене рятувало від поганих думок.

Всю мою хворобу мене підтримували не тільки рідні, а й мій вихованець, собака. У мене був стимул, знаючи, що мене чекає волохата мордочка вдома, я швидше прагнула одужати і повернутися до неї додому. Заводіть собі тварин, щоб була мета повернутися додому і знати, що вас віддано чекають!

Ми довго не протезувалися, так як кістка після ампутації впиралася в м’які тканини і травмувала. Передбачалася нова операція, але все обійшлося і ми все ж поїхали на протезування до Харкова.

У Харкові зробили перший протез, ходити мене ніхто не вчив, навчилася якось сама. Після першого протезування тітка мене записала на курси малювання. Ми ходили на виставки, концерти, в театри, вела дуже активний спосіб життя.

Коронавірус вніс свої корективи в життя і ми прийняли рішення поїхати до Одеси, в Центр протезно-ортопедичної допомоги «Тєллус» і там зробити новий протез стегна після виокремлення в тазостегновому суглобі, тим більше, що моя бабуся проживає недалеко від центру.

Ми їздили, протезувалися, техніки-протезисти дуже відповідально поставилися до своєї роботи. Мене абсолютно по новому навчили ходити, пройшла реабілітацію, за що дуже вдячна колективу Тєллус.

Хочу сказати, що якщо вам здається, що щось не так з вашим тілом, то завжди знаходяться поруч близькі, друзі, які вам протягнуть руку допомоги і відданий вихованець. Живіть і радійте кожному дню!